Всі говорять про кохання, кажуть, що без нього ніяк. А хтось задумувався, що означає – любити? Кого не запитую – у всіх різні відповіді. І от, я, тридцятирічний розлучений чоловік, за плечима чотири роки шлюбу, сиджу і роздумую, а чи розумію, що для мене це означає. Я так часто говорив: «Я тебе люблю» і у відповідь чув: «І я тебе люблю». Але це просто слова, що за ними стоїть?
У шістнадцять років я по0мирав від любові, мене накривало хвилею від одного погляду на Дашу, моє перш кохання, а коли я торкався її руки, то моєму тілі проходив струм, від кінчиків пальців і до самого серця.
У двадцять п’ять років емоції були менш амплітудними, але я відчув, що від своєї дівчини я хочу мати дитину, подумав, що певно це і є істинне кохання. Ми одружилися, через деякий час вона подарувала мені доньку, я був таким щасливим, тримаючи на руках три кілограми незміримої любові.
Час ішов, минуло три роки нашого спільного життя, я почав помічати речі, які раніше здавалися незначними або я взагалі не звертав на них уваги. До прикладу, брудні чашки, які завжди залишалися в раковині, і прийшовши з роботи, я міг побачити немиті чашки після ранкової кави. Хтось може сказати: «Так візьми і помий», я так і робив, постійно, але з часом перестав і чашки могли стояти два дні не миті. Так само і з усім іншим, скільки я просив дружину вчасно закидати в прання мій одяг, це ж просто закинути в машинку, але вона постійно забувалася і не один раз мені доводилося йти на роботу в офіс у футболці, скажу, що це не зовсім по дрес-коду нашої компанії.
Для мене це не про чоловічі і жіночі обов’язки, це про турботу один за одним, я працюю цілий день, щоб у дружини всього вистачало, щоб у неї була своя машини, я роблю подарунки, дарую квіти, які до речі стоять, поки не засохнуть і я їх сам не викину, а у відповідь хочу прийти додому, де затишно, де мене чекає вечеря, а не гора брудного посуду і порожній стіл. Я хочу зранку йти спокійно на роботу, попивши з дружиною кави, а не бігати по квартирі і шукати, щоб мені одягнути, бо вона знову забула закинути в прання одяг.
Так, це все дрібниці, але вони вби8ають будь-які почуття.
Останньою краплею для мене був ранок суботи, ми вже давно планували виїхати за місто на відпочинок, дружина мала скласти список необхідних речей і я мав їх купити, крім того потрібно було закупитися продуктами. Як результат, я прийшов додому з пробіжки, з дитиною сиділа бабуся, а дружина пішла в салон, в неї саме цього дня був запис на манікюр. В раковині все ті ж непомиті чашки, одяг попраний, але весь мокрий, тому, що закинула його дружина лише зранку. Відкрив холодильник, а там пусто, лише нестерпний запах підгнившої моркви.
Того дня я зібрав свої речі і переїхав на іншу квартиру, а через два місяці ми офіційно р0злучилися. Хтось може сказати, що відсутність порядку – це не причина для р0злучення, тим більше, коли вже є дитина, але я відповім, що це не про безлад, а про відсутність поваги до мене, моїх потреб.
То що таке кохання? Можливо це не лише пристрасть і емоції, це щось більш приземлене і реальне, вміння чути і поважати один одного. Як ви думаєте?
