Всі кажуть про кохання і якісь неймовірні емоції, а для мене стосунки – це, насамперед, повага.
Але таку просту істину я зрозумів не одразу, для цього потрібно було наробити помилок, як результат – втрачений час, але набутий досвід.
Давайте по-порядку, все почалося два роки тому, мені тоді було 24 роки, нещодавно закінчив університет, тепер стрімко працював над своєю кар’єрою, весь мій час і всі мої думки були в роботі, але лише до зустрічі з нею.
Була осінь, вечір неймовірно тихий і я вирішив прогулятися перед сном в місцевому парку. Одягнув навушники, завантажив свій улюблений плейлист і пішов в глиб парку, несподівано я відчув якийсь доторк до моєї ноги, це була маленька собачка, яка дуже жалібно дивилася на мене, у неї був нашийник, швидше за все вона загубилася. Я присів біля своєї знайди, перевірив нашийник, там був номер телефону власника, я вирішив не зволікати і одразу зателефонував, у слухавці почувся стривожений жіночий голос, вона явно була засмучена втратою собаки. Ми домовилися про зустріч біля входу в парк.
О, коли я підходив до зазначеного місця, то вже побачив її, здається в ту ж мить закохався. Я підійшов ближче, привітався, песик одразу впізнав свою хазяйку і кинувся до неї. Незнайомка представилася, подякувала за знайду і запитала, як може віддячити мені, а я просто не зводив очей з неї.
-Ви можете сходити зі мною на каву?
Вона посміхнулася і трохи засоромилася.
-Звичайно, із задоволенням. Можемо взавтра, я знаю неподалік одне затишне місце. Сьогодні всім нам потрібно заспокоїтися після цих пошуків.
Ми обмінялися телефонами і на наступний день зустрілися в зазначеному місці, в зазначений час і з того вечора ми постійно були разом. Наші стосунки розвивалися дуже стрімко і емоційно. Через тиждень я запропонував їй переїхати до мене. В мене не було свого житла, я тільки ставав на ноги, але сам орендував однокімнатну квартиру, я вважав, що на перший час цього досить. І цього вистачило рівно на місяць, потім з’явилися претензії і докори, що квартира не така, мала і не сучасна, вона навіть подруг не може сюди запросити, та й взагалі, я мало приділяю їй уваги, мало подарунків, а я просто постійно працюю, щоб забезпечити нам краще життя.
Через місяць ми переїхали в кращу квартиру, в самому центрі міста, але глобально це нічого не змінило, я все одно чув у свою сторону, що всього мало. Змінилося лише те, що тепер мало що не кожного вечора у нас збиралися її подруги і крім того, що вони заважали мені нормально працювати, то ще й головною темою всіх зібрань було обговорення того, який я н1кчемний чоловік. В один з вечорів я просто не витримав і вистав її подруг за двері, має ж бути якась повага, а своїй дівчині сказав, щоб до завтра зібрала свої речі і з’їхала, вона явно не очікувала такого повороту подій, але була гордою і показово забрала свою маленьку сумочку і пішла, гримнувши дверима.
З того часу минуло два роки, зараз я знову у відносинах, але тепер мене люблять і поважають, чекають вечері додому і всебічно підтримують. Я зробив для себе дуже важливий висновок, що пристрасть це дуже добре, але без поваги і розуміння – це нічого не варте.
Шукайте своїх людей, ви одразу відчуєте, коли знайдете їх. Це буде ваше щастя.
