Життя майже минуло, маю трьох дорослих доньок, але якось все так сталося, що живу одна і як так вийшло – не розумію.
Все починалося дуже багатообіцяюче. Рано вийшла заміж, мій чоловік був з хорошої родини, та й робота у нього була престижною. Я ніколи не відчувала якихось недоліків у житті. Потім народилася одна донечка, а потім ще одна, я потім ще, як результат, маємо три красуні. Чоловік дуже хотів сина, все надіявся, що буде, але після третьої дитини зрозумів, що любить доньок більше за все на світі.
Жили ми добре і мирно, старша донька виросла і поїхала навчатися за кордон, там у неї склалося особисте життя, вона познайомилася з молодим французом, вийшла за нього заміж, зараз мають синочка, звати Франсуа. Приїжджає вона дуже рідко додому, раз у два роки, а то і рідше, так, хіба що по телефону спілкуємося.
Друга донька вчилася у нашому місті, але ще на третьому курсі познайомилася з хлопцем з дуже заможної сім’ї, він одразу забрав її до себе жити у приватний заміський будинок.
Коли менша донька була на другому курсі, п0мер мій чоловік і все пішло шкереберть. Я за свої чоловіком була, як за кам’яною стіною, ніколи ні про що не хвилювалася, думала ми так і старість зустрінемо, а вийшло не так. Плакати можна далі, але життя продовжувалося, менша донька ще вчилися, її потрібно було ставити на ноги. На п’ятому курсі вона почала зустрічатися зі своїм однокурсником і через деякий час вирішили одружитися. Молодій сім’ї десь потрібно було жити, тому я не довго думавши, продала свою велику трьохкімнатну квартиру в центрі і купила двохкімнатну для дітей і маленьку однокімнатну квартиру в передмісті для себе. Не так я уявляла свою старість.
Живу зараз одна, здоров’я не дуже, всі мої розваги – це походи до лікаря і в аптеку, діти майже не навідуються, старша донька за кордоном, ясна річ, а в цих – свої сім’ї, я вже і бабусею стала, але внуків бачила лише декілька разів, тяжко мені у місто добиратися.
Хотіла поговорити з доньками, щоб до когось з них переїхати жити, але середня донька дорікнула, що я квартиру у місті віддала молодшій, то нехай тепер до неї і переїжджаю, а молодша сказала, що у них дитина і місця мені немає, тим більше, що в мене окрема квартира, чого мені ще не вистачає.
Справа не у квартирі, а у сам0тності, коли маєш трьох доньок, а живеш сама на окраїні міста, і заради чого тепер живеш?
Єдине, що тішить, у нашому будинку багато старших людей і вони організували уроки танців для дорослих, то ось так і розважаємося, все ж краще ніж сидіти цілими вечорами перед телевізором. Вивчаємо зараз повільний вальс, дуже мені подобається.
Так живеш, щось плануєш і в одну мить все повертається в іншу сторону. Головне, що я винесла з цього всього, потрібно бути незалежним ні від кого, ні від чоловіка, ні від дітей, бо рано чи пізно всі підуть з твого життя і тобі доведеться жити самостійно. Будьте незалежними і самодостатніми і незважаючи на ваш вік, робіть те, від чого ваша душа молодіє. Життя не завжди складається так, як ми того бажаємо, але не потрібно опускати руки, потрібно жити, насамперед, заради себе.
