Я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком на зимовому відпочинку в горах, не скажу, що це була дуже романтична зустріч, я на всій швидкості влетіла в нього, коли спускалася згори і вибила землю з-під його ніг. Ми довго вовтузилися намагаючись піднятися на ноги, але в лижах це було не дуже легко зробити. Власне того дня і почалася наша історія, ввечері ми зустрілися, випили глінтвейну і більше не розлучалися.
Я познайомuла Сашка зі своїми батьками, але мамі він взагалі не сподобався, хоча й був успішним чоловіком, керівник відділу продажів в одному великому холдингу, але була у нього одна проблема, точніше особливість – вітиліго, по шкірі були плями світлого кольору, так звані ділянки депігментації, абсолютно доброякісні, не передаються, ні на що не впливають, чисто косметична особливість, але мама настільки вороже до цього поставилася, що навіть не хотіла, щоб Сашко їй щось допомагав робити.
Через декілька тижнів ми почали жити разом, а через три місяці – одружилися. Весілля пишного не робили, просто розписалися і поїхали у медовий місяць.
Через рік наша маленька родина поповнилася донечкою, Софійкою. Моя мама, хоч як не любила Сашка, але коли побачила свою внучку, то одразу забулася про всю свою ворожнечу. Дівчинка була неймовірною і повністю здоровою.
Йшов час, Софійці було вже три роки, літо виявилося напрочуд теплим і жарким і оскільки ми були постійно на роботі, то багато часу донька проводила у бабусі, коли одного разу я раніше звільнилася з роботи і пішла забирати Софію, то який був мій подив, коли при температурі повітря 30 градусів, донька була одягнена у кофту з довгими рукавами.
Мама сказала, що побачила у Софії ту ж саму хв0робу, що й у її батька, а чого ще можна було б очікувати від такого чоловіка.
Моєму обуренню не було меж. Як так можна, це ж її внучка, вона здорова, вона не хвора, а через свої страхи мучити дитину в таку спеку, закутуючи в одяг, щоб хтось бодай не побачив плямки, це вже повний абсурд.
Більше я не залишала доньку у бабусі надовго.
У Софії насправді було лише дві невеликі ділянки депігментації, які абсолютно не впливали ні на її життя, ні на здоров’я, ні на відношення інших дітей.
Тому потрібно пам’ятати, що інколи проблеми є лише у нашій голові, а по-факту, нам нічого не заважає жити так, як ми того хочемо.
