Три роки тому моє життя кардинально змінилося, я нарешті стала мамою. На той час мені вже було 30 років, все своє свідоме життя я працювала, будувала кар’єру, з особистим життям якось не складалося, відносини були або не серйозними, або не тривалими, тому, коли у 28 років я нарешті зустрілася з Максимом, він був такий, яким я уявляла свого майбутнього чоловіка, ми мали багато спільних інтересів і спільних поглядів на життя, а ще – ми дуже хотіли дітей.
Перша наша спроба виявилася невдалою, тому коли я завагітніла вдруге, ми спільно прийняли рішення, що я піду з роботи і буду просто мамою. Все було добре, я народила неймовірну донечку Соломійку і повністю поринула у всі радості материнства.
Я любила своє життя, але дуже хвилювалася аби Максимові не стало нудно жити з жінкою в декреті, яка нічого, окрім дому не бачить, але це були лише мої хвилювання, Максим дійсно любив нас і він був прекрасним батьком. Єдиний мінус, для того, щоб забезпечувати нам достойний рівень життя, він дуже багато працював і бачили ми його дуже рідко, повертався додому, коли ми вже спали, лише зранку я намагалася виділити час, щоб приготувати, хоча б каву і бутерброди для чоловіка і посидіти хоча б п’ять разом.
Соломійці вже було три роки, вона була такою милою і говірливою і все повторювала за мною, росте маленька господинька. В суботу наш тато нарешті був вихідний і ми з Соломійкою вирішили приготувати якісь смаколики на вихідні, вибір очевидний – будемо пекти пироги з сиром. Я почала місити тісто, біля мене свого пирога робила Соломійка, ми говорили, сміялися і на наш шум прийшов Максим, він деякий час просто тихо спостерігав за нами, стоячи в дверях, я і не одразу його помітила.
-Потрібна допомога? Я можу дегустувати начинку.
Всі засміялися. Цей ранок був дійсно якимось особливим. Я доручила Максимові перебивати начинку для пирогів, кожний був зайнятий справою.
І ось через годину почувся неймовірний аромат свіжих пирожків. Допоки наші пироги допікалися, я готувала какао, а чоловік заплітав косички Соломійці.
Потім всі разом сіли дегустувати приготовану смакоту, а це дійсно була смакота. Цілий день ми провели разом, їли пироги, гралися, ходили гуляти на вулицю, я відчула себе незвичайно щасливою.
Ми вирішили, що це буде хороша ідея, зробити суботу сімейним днем і щось готувати разом, і взагалі цілий день проводити всім разом, без роботи або якихось інших справ.
Це стало нашою хорошою сімейною традицією і не зважаючи ні на що, в суботу зранку ми всі зустрічалися на кухні і разом готували якусь смакоту.
Тепер я думаю, що пора віддати Соломійку в дитячий садочок, а самій вийти на роботу, але головною умовою буде, аби субота була вихідним днем.
Я хотіла поділитися своєю історією, і хоча в ній немає нічого особливого, але це про те, як за будь-яких умов можна створити собі маленький світ, в конкретний час і в конкретному місці і бути там щасливим, всього один день на тиждень, але це був наший день.
Створюйте свої маленькі традиції, це об’єднує людей.
Поділіться вашими сімейними традиціями, можливо це когось надихне для створення своїх звичаїв. Всім добра!