Маємо одного сина і коли він сказав, що одружується, то ми були дуже раді, оплатили їм пишне весілля, а після того сказали, що у них уже своя сім’я і вони самі мають нести відповідальність за своє життя, ми не зможемо їх утримувати до старості. Така наша позиція однозначно не сподобалася сину і він вже декілька тижнів не спілкується зі мною.

Як правильно підготувати своїх дітей до дорослого життя? Я завжди думала, що все роблю правильно, але зараз, дивлячись на поведінку свого сина, то розумію, що щось пропустила.

Мені 56 років, моєму чоловікові 60. Так, ми не молоді вже люди, але наше життя точно на цій цифрі не завершується, я точно переконана, що життя лише починається.

Є у нас один син, Михайло, намагалися дати йому все найкраще, що могли, найкращий одяг, гуртки, щороку відпочинок на морі, але при цьому пояснювали, що гроші потрібно берегти, вони просто так нікому не даються. Михайлик був дуже чемною дитиною, ми ніколи не мали з ним проблем, гарно навчався у школі, займався танцями. Потім він поїхав у місто жити, коли поступив до університету, ми орендували йому квартиру, маленьку, але, звісно, це було набагато комфортніше для життя.

Син закінчив навчання, влаштувався на роботу, спочатку на одну, потім на іншу, більше року він не затримувався ніде, все говорив, що та робота його недостойна, але так виходило, що жодна робота була його не достойна.

Паралельно він будував своє особисте життя, познайомився з дуже милою дівчиною, але вона, якщо чесно, теж не дуже переймалася за фінансове забезпечення молодої родини.

Сину було 26 років, коли він вирішив одружитися зі своєю дівчиною. Ми були раді, оплатили їм пишне весілля, а після того сказали, що у них уже своя сім’я і вони самі мають нести відповідальність за своє життя, ми не зможемо їх утримувати до старості, а коли діти з’являться, то що знову все батьки мають робити, самі ще хочемо пожити. Вели цю розмову до того, що син має самостійно оплачувати собі житло, бо до цього часу – ми орендували для нього квартиру. Йому ця новина однозначно не сподобалася, бо робота у нього була непостійною, він особливо не хотів напружуватися, бо батьки завжди були на допомозі за потреби.

Син не довго думаючи видав, що тоді вони житимуть з нами. Я, звісно, дуже люблю Михайла, але тіснитися в одній маленькій квартирі я не хотіла, в мене інші плани на життя, та й син ніколи не зрозуміє, що таке відповідальність, якщо йому все подавати готовим. Того дня ми вперше посварилися з сином, він, звичайно образився на таку позицію, але іншого виходу я не мала.

Декілька тижнів взагалі не розмовляв зі мною, потім ми нарешті побачилися, але зустріч наша була дуже холодною, Михайло ще й досі ображався, що ми відмовили йому у допомозі.

Як на вашу думку, чи правильно я поступила, можливо, потрібно було закрити на все очі і далі допомагати сину, він же у мене один, кому як не йому допомагати у цьому житті. Я геть заплуталася.

Оцініть статтю
NewsRegion
Маємо одного сина і коли він сказав, що одружується, то ми були дуже раді, оплатили їм пишне весілля, а після того сказали, що у них уже своя сім’я і вони самі мають нести відповідальність за своє життя, ми не зможемо їх утримувати до старості. Така наша позиція однозначно не сподобалася сину і він вже декілька тижнів не спілкується зі мною.