Не думав, що колись буду с8аритися з дружиною за дитину, але як показує життя, ситуації бувають різні. Чесно скажу, якщо вже заговорили за дітей, то для мене це було нелегким рішенням наважитися на створення сім’ї, тим більше на народження дитини.
За молодості я був ще тим гульв1сою, мені подобалося моє легке життя, вечірки до ранку, я думав лише про себе і це був період, який я зараз згадую з невеличкою ностальгією. Так тривало до 30 років, а потім я почав задумуватися, а що далі? В мені почалися якісь зміни і я подумав, що вже готовий до створення родини. І якраз в той період зустрів Олену, вона була спокійною, розуміла мене з пів слова і не знаю, було це кохання чи якісь інші почуття, але я вирішив з нею одружитися.
Через рік у нас народилася дитина, синочок Артем, я на всю відчув ці радощі батьківства, коли вперше взяв його на руки. Перший рік життя нашого Артемка був нелегкий для усіх, але у ньому були свої радощі, от як перші кроки сина, вони були варті тих недоспаних ночей. Натомість наші відносини з дружиною були ненайкращими, ми і не сварилися, але якоїсь теплоти у стосунках не було. Ми просто разом жили і разом виховували сина.
Так минув ще один рік, ми розуміли, що не маємо спільного майбутнього і було прийняте рішення р0злучитися. Цей процес був мирним, я ні в якому разі не відмовлявся від сина і був готовий його забезпечувати. На тому і розійшлися.
Але моє життя продовжувало мінятися і я лише розлучився з дружиною, як познайомився з Ольгою і нарешті відчув, що таке кохання. Наші стосунки дуже стрімко розвивалися і вже через два місяці ми одружилися. Так сталося, що Ольга не могла мати дітей і вона дуже хотіла познайомитися з Артемком, йому тоді вже було три роки і я домовився з колишньою дружиною, щоб син пожив певний час у нас, вона була не проти, бо якраз мала їхати у відрядження.
Оля одразу знайшла спільну мову з Артемком, мені навіть на мить здалося, що це вона справжня мама Артема, а не Олена.
Артем прожив у нас цілий місяць, допоки колишня дружина не вчинила ск4ндал, що я ніби відбираю у нею дитину, але зачекайте, він мій син теж і я ніколи не відмовляв у допомозі йому.
Після тієї сварки я вирішив все обговорити мирно, щоб ні в кого не було лишніх проблем і питань. Ми звернулися до юриста і чітко зафіксували всі умови спільного виховання. Після того проблем з колишньою дружиною не було, тим більше, що зараз у неї новий чоловік і вона чекає дитину від нього.
Життя по-різному складається, не завжди все виходить так, як ми хочемо, але потрібно пам’ятати, що потрібно все обговорювати, це не вихід – пос8аритися і не розмовляти один з одним, тим більше, коли це стосується дитини.
