«Нам потрібно р0злучитися, не виходить у нас життя». Так розпочався мій ранок понеділка, не скажу, що це було неочікувано, мені було дивно, що це прозвучало з уст моєї дружини, а не від мене.
Ми прожили більше десяти років у шлюбі, маємо маленьку донечку Соломійку, їй зараз дев’ять років і наше життя не завжди було таким, що хотілося розлучення, спочатку все було краще, але не впевнений, що можу назвати наші стосунки – коханням.
Мені було двадцять п’ять років, коли познайомився з Оксаною, так звати мою дружину, той вечір не передбачав нічого особливо, я був молодий хлопець, вечірки, друзі, точно не був готовий до серйозних стосунків, але Оксана одразу привернула мою увагу, красива брюнетка, на високих підборах, ми переглянулися поглядами, а наступний танець танцювали разом, та ніч була нашою. Ми ще декілька разів зустрілися, поспілкувалися, але між нами нічого не спалахнуло і ми перестали зустрічатися.
Десь через два місяці я отримав повідомлення від Оксани: «Нам потрібно поговорити, давай зустрінемося». Вечір був вільний, тому я вирішив не відкладати нашу зустріч, але точно не очікував почути таких новин.
-Я вагітна, термін близько чотирнадцяти тижнів, догадайся хто батько.
Я не знав, що відповісти, у мене в голові був цілий рій думок, батьківство не входило в мої плани, але і дитина вже була. Ми довго спочатку сиділи мовчки, кожний в своїх думках, я зрозумів, що для неї це теж новина. Рішення було прийняте, однозначно народжувати і ми спробуємо збудувати міцну родину.
Через місяць ми розписалися, а ще через пів року у нас народилася донечка, і що хто б там не казав про готовність до батьківства, я був дуже щасливий, коли взяв на руки дочку.
Жили ми непогано, Оксана дуже позитивно впливала на мене, я став більш серйознішим і відповідальним, перестав жити легковажно, марнуючи життя на вечірках, а став зразковим сім’янином, а Оксана була прекрасною мамою і хорошою дружиною.
Так ішли роки і якби ми не пристосувалися до спільного життя, кохання між нами не було, ні спочатку, ні потім, ми були, ніби дуже чемними співмешканцями. Через деякий час я розумів, що мені подобаються інші жінки, в мене виникало почуття, пристрасть, натомість Оксана була просто другом, хорошим другом і я не хотів робити їй боляче, не хотів руйнувати родину заради Соломії. І це була моя помилка. Ми могли розставити всі крапки над і набагато раніше.
Останній рік я мав уже стосунки з іншою жінкою, але все не наважувався поговорити про це з дружиною, тому коли вона сказала, що нам потрібно р0злучитися, я відчув справжнє полегшення.
На роботу того дня я не пішов, ми вирішили сісти і обговорити все, як дорослі люди. Виявилося, що не лише я не був щасливий у нашому шлюбі, Оксана вже майже два роки має теж чоловіка і хоче бути з ним разом.
-Ти був хорошим чоловіком, але ми обоє розуміємо, що на відчутті обов’язку далеко не зайдеш, ми не кохали один одного ні тоді, ні зараз. Ми маємо право бути по-справжньому щасливими.
Ми мирно р0злучилися, домовилися про спільне виховання нашої доньки і Оксана вийшла заміж за свого нового чоловіка, а я почав разом жити зі своєю дівчиною. У нас дуже хороші стосунки з Оксаною, більше того, я вважаю її своїм справжнім другом.
На майбутнє, сім’я це правильно і добре, але інколи відчуття обов’язку змушує нас проживати не своє життя, забираючи можливість бути щасливим, інколи найправильнішим рішенням може бути поставлена крапка, а тоді вже можна почати нову історію. Ми всі маємо право на своє життя.
