Коли мені хтось каже, що з милим рай і в шалаші, то все, що мені хочеться запитати, так це у якому столітті ви живете? Вже давно минув той час і зрозумійте мене правильно, справа не у меркантильності або матеріальних цінностях, є просто елементарні вимоги до життя, тим більше для життя сім’я, їм потрібне житло, власне, орендоване, як вже вийде, але не шалаш чи палатка. Мене завжди дуже дивували люди з таким підходом.
Я виріс у маленькому містечку, ми жили з батьками та молодшим братом у маленькій двохкімнатній квартирі, чесно скажу, було тісно, та й взагалі жили ми небагато. Я завжди хотів кращого життя. І не бачу в цьому нічого поганого, я чесно з вісімнадцяти років почав працювати в сфері програмування і отримував непогані заробітки.
Не малими зусиллями в двадцять три роки я обзавівся власним житлом і був дуже гордий за себе. На той час в мене якраз були тривалі стосунки з дівчиною, ми вже пів року жили разом, але мамі її потенційна невістка не дуже подобалася, вона вважала, що вона зі мною лише через гроші, і через квартиру.
В мене було день народження і я вирішив відсвяткувати у маленькому сімейному колі, були запрошені лише батьки і брат, ну і, звичайно, моя дівчина, якраз того вечора я хотів запропонувати їй вийти за мене заміж, та й заразом нову квартиру всім показати, я дуже гордився своїм двохкімнатним досягненням у новобудові. Ми вирішили не готувати нічого вдома, а замовити готову доставку з ресторану, все-таки свято, я не вважаю за потрібне, щоб моя дівчина цілий день стояла на кухні, нехай вона буде просто поруч зі мною.
На вказану годину всі прийшли до мене, вони були здивовані розмірами квартири. Мама була явно незадоволена, побачивши там мою дівчину. Ми сіли за стіл і тут потрібно було бачити вираз обличчя моєї мами.
-А що не має на що кошти викинути, вся ресторанна їжа, Яна могла б щось і сама приготувати.
-Мамо, ми маємо можливості замовити їжу, для чого витрачати свої ресурси на такі дрібниці.
За столом була невидима напруга, я запропонував всім випити вина, щоб якось розрядити обстановку і не відтягуючи на потім вирішив освідчитися Яні. Вона була щасливою і одразу відповіла – «Так».
У цій всій ідилії була лише одна людина, невдоволення якої ясно читалося на обличчі, це була моя мама.
Коли вечір завершився, мама підійшла до мене.
-Я все розумію, Яна красива дівчина, але ж по ній видно, що вона думає лише про себе і якби з тебе більше грошей витягнути на салони. Якщо це твоє остаточне рішення, то хоча б підпишіть шлюбний контракт, а то вона у тебе ще й квартиру потім відсудить.
Моєму обуренню не було меж, аби не створювати конфлікт я обійняв і поцілував маму.
-Це мій вибір і моє життя, тому просто прийми це як факт. Яна буде моєю дружиною, поважай мій вибір.
На тому вечір завершився.
Поясніть мені чому, якщо дівчина красива, доглядає за собою, то вона одразу меркантильна. Чому, якщо я тяжко працюю, я не можу дозволити собі замовити їжу з ресторану, щоб у свій день народження не стояти на кухні, а провести час з коханою людиною. Що це за стереотипи?
