Якби ми не намагалися спланувати наше життя, воно іде якимсь своїм абсолютно незрозумілим шляхом і ніколи не знаєш, як зміниться твоє життя завтра.
День, коли моє життя кардинально змінилося – я пам’ятаю як сьогодні.
Було це десять років тому, на вулиці якраз у розпалі золота осінь, погода неймовірна, напередодні пройшли дощі і мене покликали мої друзі виїхати за місто на природу, а саме у ліс. Потрібно уточнити, що двоє моїх друзів були вже давно одружені, а по своїх вподобаннях трохи відрізнялися від усіх інших, бо любили не риболовлю, а грибництво. Не скажу, що розділяв їхню любов, мені все якось не щастило знайти, хоч грибочка, в той час, коли мої друзі знаходили повні кошики, але попри це все, сам процес мені дуже подобався, природа, ліс, хороша компанія, ми ніколи не відмовляли собі у бажані посмажити шашлики і гарно провести час у лісі, тому я завжди підтримував такі пропозиції.
Друзі були досвідченими грибниками, знали всі основні місця, тому я просто кожного разу довірявся їм, але той день був особливий, я знайшов щось набагато більше.
За мною заїхали десь о десятій годині ранку і через дві години ми були на місці, дорога була незвичайно веселою, ми цілу дорогу слухали пісні нашої юності і всі хором підспівували, тому дві години минула як одна мить.
Ми на місці, мені вказали напрямок, куди потрібно іти, зустрічаємося через годину. Я повільно пішов шукати хоч одного свого гриба, але особливої надії на це не мав, тому повільно прогулювався, насолоджуючись красотою осіннього лісу.
І тут сталося диво, я відчув, що за щось зачепився ногою, оглянувся, позад мене лежав збитий білий гриб, це неймовірно, нарешті я теж маю улов, хоча й спіймав його дивним чином. Я присів обрізати ніжку гриба і в мене перехопило подих, поруч був ще один, а там ще два і так захопився, що не помітив як до мене підійшли ззаду.
-Ей, ти що робиш, всі мої гриби забереш зараз?
Я повернувся на голос, наді мною стояла неймовірної краси дівчина, на голові блакитного кольору кепка, певно під колір очей. Я завмер, якщо вам колись розповідали або вам доводилося це самому відчувати, коли земля тікає з-під ніг і все йде обертом. Я просто дивився на неї.
-Що з тобою? Ти мене чуєш? Ти якийсь дивний.
-Мене звати Даня. А ти дуже красива.
Дівчина посміхнулася, контакт встановлено.
Ми познайомилися і розговорилися, пошуки грибів продовжили разом. Я запросив її приєднатися до нашої компанії під свою відповідальність доставити її потім додому. Здавалося, що ми були знайомі дуже давно. Того вечора я не пам’ятаю більше нічого, чи хтось щось знайшов, які були шашлики на смак, я лиш пам’ятаю прекрасну посмішку і той погляд, який пронизував кожну клітинку мого тіла.
Розкажу чим закінчився той день, прекрасну незнайомку звали Софія і через два тижні я запропонував їй свою руку і серце, а нині ми вже десять років як щасливі у шлюбі, виховуємо двох синочків і маємо чудову традицію, щороку одного і того ж осіннього дня ми виїжджаємо на природу на місце нашої зустрічі, наше місце.
Ось так буває в житті, аж самому не віриться.
А ви вірите в кохання з першого погляду? Поділіться вашою історією, яка змінила все життя.