Всі певно мали проблеми, коли їхні діти готувалися до вступу в університет. Це нелегкий період як для дітей, в яких кардинально міняється життя, так і для їхніх батьків, які певно хвилюються ще більше, ніж їхні нащадки.
Мене звати Олена, маю сина Артема, йому 17 років і я не по чутках знаю, що таке підготовка до екзаменів, бо з цим напряму стикнулася цього року.
Артем дуже хотів поступити в медичний університет, погодьтеся, непростий вибір і підготовка вимагала значних зусиль. Син добре вчився, але все-таки, екзамени є екзамени, потрібно бути готовим до всього. Я спілкувалася з іншими мамами, майже всі для своїх дітей брали репетиторів, я вирішила поговорити з сином, як йому буде зручніше. Артем сказав, що йому допомога непотрібна, він просто щодня буде займатися сам.
Я розуміла, що моя основна мета – це не заважати. Після школи з 6 до 8 години син займався, я в цей період намагалася щось робити на вулиці аби не заважати. Ми купили для сина всі необхідні підручники, які він замовив і далі не вмішувалися в навчальний процес.
Поділюся результатом, син набрав чи ненайвищий результат і поступив на бюджетну форму навчання в медичний університет, ми були такі горді за Артема.
І тут мене почали всі питати, яким чином ми змогли так успішно підготуватися, якого репетитора брали? Я відповіла, що нічого особливого ми не придумували, а дотримувалися декількох простих правил.
По-перше, наші діти вже дорослі і не потрібно за них вирішувати, яким чином вони будуть готуватися, Артем сказав, що йому непотрібний репетитор, значить ми нікого і не наймали.
По-друге, створити комфортні умови, ми купили всі необхідні підручники, які попросив син.
По-третє, не заважати, у 17 років ніхто не хоче, щоб з ним поводилися, як з маленькою дитиною, перевіряючи вивчений матеріал. 17 років, це вже повністю доросла людина, яка здатна критично підходити до вирішення проблеми і може самостійно нести відповідальність за свої вчинки і поведінку.
І ось результат, син навчився сам досягати поставлених цілей, а це вже перший крок до дорослого життя.
