Розкажу сьогодні одну історію, розповіла мені її вчора при зустрічі моя старша сестра Ліля. Вона досить рано одружилася, було на той час їй лише 20 років, а потім все якось так швидко закрутилося, вона завагітніла і народила синочка Артемка, а через два роки в них з’явилася донечка Софійка. Власне жили вони небагато, витягували все за рахунок зарплатні чоловіка, Ліля вийти на роботу не могла, спочатку діти були малі, потім Софійка прихворіла і багато часу потрібно було витрачати на лікарів, не до роботи було, але власне це все вже в минулому, зараз вони вже стали міцно на ноги, обоє працюють і намагаються забезпечити життя своїх дітей на максимально високому рівні. Старший син вже геть дорослий, випускник, час так швидко летить і тут почалася підготовка до випускного, і костюм він хоче дорогий, і туфлі найдорожчі, Ліля порахувала, що щоб одягнути Артема їм доведеться витратити близько 20 тисяч гривень, нічого собі випускник. Але тут бабуся вирішила зробити подарунок своєму найстаршому внуку і на випуск подарувала йому 10 000 гривень, Ліля і рада була такій допомозі, але тут син видав:
-Це мої гроші, а не ваші і я потрачу їх так, як вважатиму за потрібне.
От тобі маєш, саме образливе, що цих грошей ніхто і не хотів забирати в нього, але думали, що за ці кошти можна буде купити костюм на випускний, все вже легше буде, але тут така реакція, але це ще не все, після цього Артем додав:
-Костюм ви все одно мені мали купляти, тому ці гроші вам ні до чого, ви батьки і це ваше зобов’язання забезпечувати свої дітей.
Ці слова дуже образили Лілю і вона цілий день плакала, погодьтеся, неприємно почути такі слова від свого сина.
А як ви вважаєте, як правильно потрібно було вчинити у цій ситуації і чи дійсно батьки зобов’язані виконувати всі примхи свої дітей, це ж було їхнє рішення завести дитину, то тепер потрібно і витрачатися на неї?