Життя дуже непердбачувана штука, ніколи не знаєш, що станеться взавтра і хто лишиться поруч. Лише час вирішує, найкращий фільтр людей у нашому житті. І я ні в якому випадку не хочу говорити, що всі погані чи всі однакові, ні, просто всі ми люди і маємо одну спільну рису – ег0їзм, ми завжди робимо так, щоб зробити краще для себе і це нормально до того часу, поки здоровий ег0їзм не переростає у зверхн1сть і призводить до зап0діяння неприємн0стей іншим людям.
У свої 20 років я був досить наївним, вірив, що завжди перемагає правда і справедливість, а ми нічого по факту не вирішуємо, але минуло 10 років і тепер я скажу трошки по іншому, так, у житті перемагає правда і справедливість, але якщо тільки за неї боротися.
Я одружився у 24 роки, молодий по віку, але досить свідомий, я хотів родину, хотів дітей і отримав все, чого тоді так хотів, проте не надовго.
Ми не довго пробули у шлюбі, через рік у нас з’явилася дочка, і я думав, що це об’єднає нас, але я помилився, ми стали постійно сваритися, я не пізнавав свою дружину, така чужа і холодна. Всю свою любов я віддавав доньці і готовий був жити у нещасливому шлюбі аби не розлучатися з донькою, але у дружини були інші плани. Коли дитині ледь виповнився 1 рік, вона сказала, що буде подавати на р0злучення, ніби грім серед ясного неба. Я повністю утримував сім’ю, вона ніколи нічого не потребувала, а те що ми зараз не знаходимо спільної мови, то тимчасове явище, принаймні я так себе заспокоював. Це були не всі новини того вечора. Виявилося нашим постійним сваркам була конкретна причина, його звати Артем і він був к0ханцем моєї дружини, вони зустрічалися ще до нашого шлюбу, але Артем був не дуже успішним музикантом, в якого ніколи не було грошей і родина всіляко відмовляла мою майбутню дружину від такого шлюбу, а тут з’явився я, хороша альтернатива.
Дружина крім того сказала, що донька не від мене. Це був найсильніший удар в спину, моє життя здавалося втрачало будь-який сенс. Декілька ночей я не міг заснути, не розумів, як жити далі. Як я міг відпустити свою доньку? Вона була найпрекраснішим, що трапилося зі мною у житті і я відчував всім серцем, що вона моя і я нізащо її не віддам.
У нас почався процес р0злучення, дружина з донькою переїхала до свого нового чоловіка і забороняла мені бачитися з дитиною, я вирішив, що не здамся, чого б мені це не коштувало, я добився навіть того, щоб провели генетичну експертизу на встановлення батьківства і ось результат – вона моя! Я вирішив на цьому не зупинятися, адже не міг дозволити своїй дочці жити в незрозумілих умовах з чужими людьми і подав клопотання, щоб дитину залишили мені, і через декілька місяців отримав позитивний результат, дочку лишили зі мною, нарешті я став щасливий.
З того часу минуло вже два роки, з дитиною допомагає мама, за що я дуже вдячний. Моя колишня дружина за ці роки з’являлася можливо три рази, і це при тому, що я ніяким чином не перешкоджаю їхнім зустрічам.
Зараз, читаючи на ніч казку своїй принцесі, я з острахом уявляю як все могло статися. Тому ніколи не зупиняйтеся, ідіть до кінця і правда буде за вами, а люди, які хочуть вами скористатися, завжди закінчують однаково.