Я не знаю скільки там живе кохання, але те, що побут явно псує стосунки – це факт.
Я одружений вже три роки, не скажу, що закохався з першого погляду, скоріше це була свідома любов, якщо так можна сказати.
Мою дружину звати Юля і вона була моєю асистенткою, ми рік попрацювали разом перед тим як у нас зав’язалися стосунки і якщо чесно, то мені здається, що в неї почуття з’явилися раніше, бо я неодноразово ловив на собі неоднозначні погляди, а потім робота вдвох по вечорах, пристрасть, обоє самотні, все так швидко закрутилося, що ми вирішили оформити наші стосунки.
Я, як голова сім’ї, взяв всі витрати на себе, а Юля пішла з роботи, я в принципі був не проти, мав непоганий заробіток, але не думав, що Юля взагалі не збирається працювати, думав, що вона просто хоче відпочити, але ні, її відпочинок триває вже 2 роки і моя дружина навіть не думає кудись влаштовуватися на роботу.
При тому потреби у Юлі все збільшуються, то телефон новий, то шубку, то на море зимою і ніби нічого кримінального, але при цьому я не відчуваю, що в мене є дружина, мене ніхто не чекає вдома з роботи, ніхто не готує мені сніданок і не бажає гарного дня зранку, вона постійно то з подружками, то по магазинах і в мене з’являється відчуття, що мною просто користуються.
Останні пів року стали особливо напружені, ми почали часто сваритися, в свою сторону чую лише докори, що я поганий і жадібний, тобто я ще і винний.
Власне я вирішив, що ми сьогодні все обговоримо, або Юля йде на роботу і витрачає непотрібну енергію в корисних цілях, або ми будемо розлучатися, бо такий шлюб я довго не витягну, не потрібно забирати один в одного час.
Я не знаю, що я зараз відчуваю до Юлі, ми пережили разом немало і я хочу дати шанс нашим стосункам, але тут результат залежатиме від обох, якщо дружина не схоче мінятися, то ми будемо розходитися по різним сторонам.