Всі ми певно у дитинстві по іншому уявляли своє життя, але чи добре це, чи погано, в реальності нічого передбачити неможливо.
Я завжди була впевненою, що матиму мінімум трьох діток, але життя вирішило повернути в іншу сторону.
Виросла я з бабусею, батьки ще, коли мені ледь виповнилося три роки поїхали за кордон на заробітки, та так і лишилися жити в іншій країн, лише раз у декілька місяців присилали гроші. Бабуся замінила мені і тата з мамою, і сестру, якої в мене ніколи не було і я кожний вечір уявляла, що коли я виросту, то матиму багато дітей і житиму довго і щасливо зі своїм коханим чоловіком, а бабуся житиме з нами і буде бавитися з правнуками.
Після закінчення школи я поступила в університет на вчителя, все як я хотіла, а там познайомилася з Сашком, моїм майбутнім чоловіком, він був старшим за мене майже на десять років і не знаю чи то так кохання вдарило в голову, чи бажання захисту і чоловічої турботи, якої я ніколи не відчувала, але через пів року ми вирішили одружитися. Мені було всього 18 років. Жили ми не погано, Сашко працював, я вчилася. Через декілька років постало питання дітей, і я хотіла, і Сашко давно вже мріяв про сина, але все ніяк не виходило. Минуло два роки безрезультатних спроб, але нічого, ми вирішили звернутися до лікарів на повне обстеження, щоб нам сказали в чому справа і через декілька місяців отримали відповідь: чоловік повністю здоровий, а я не можу мати дітей, ніколи. Це був не д1агноз, це був вир0к.
В шлюбі ми прожили ще рік і р0злучилися, Сашко не приховував від мене причини такого рішення, він хотів мати свого сина, він був проти всин0влення, тому інших варіантів, як розійтися кожному по своїй дорозі не було.
Я закінчила навчання, минулого року в мене були стосунки, але розповівши правду про себе, мене кидали, я була нікому не потрібна.
В університеті я отримала направлення на роботу у своє село. Робити було нічого, тому я прийняла пропозицію і повністю поринула у роботу, тим більше я була вчителькою початкових класів, учні стали моєю розрадою.
Якось одного дня, затримавшись після роботи, я познайомилася з одним чоловіком, починалася злива і він запропонував мене підвезти додому, я погодилася, ми розговорилися і я відчула таке давно забуте почуття кохання. Зранку під моїми дверими лежав букет квітів і записка-запрошення на побачення. Ми закохалися як діти. Виявилося, що у нас в обох було непросте життя, він батько-0динак трьох дітей, два роки тому його дружина п0мерла і він лишився сам з трьома доньками. У місті важко було виживати, тому він зі своєю родиною перебрався у рідні краї.
Здається, у цьому великому світі нарешті зустрілися дві споріднені душі. Ми почали жити разом, а через декілька місяців – офіційно одружилися. Мої бажання здійснилися, тепер я неймовірно щаслива мама трьох доньок.
Хочу, щоб і ваші бажання ставали реальністю і пам’ятайте, все можливо, просто потрібно вірити у це.