Перше правил щасливої родини – жити окремо від батьків. У вас своя родина, свої правила і ніхто не повинен керувати у вашому маленькому світі, бо рано чи пізно це призведе до розладу у сім’ї і комусь пощастить більше – вони встигнуть переїхати і відновити стосунки, а хтось – розлучиться. Мені всі мої друзі завжди говорили – жити тільки окремо, я і сам так думав, але життя склалося зовсім непередбачувано.
Одружився я досить рано і тому була конкретна причина. Ми зустрічалися майже два роки і тут звістка – у нас буде дитина, робити нічого, потрібно було одружуватися, не хотів, щоб моя дитина жила у неповній родині, мене самого виховувала мама з бабусею. Ми розписалися, а жити де, окремо геть не вийде, мені на той час було всього двадцять три роки, закінчив університет і почав будувати кар’єру, а жив тоді з мамою, у нас був приватний будинок, місця всім би вистачило. Крім того жити з батьками дружини я точно не хотів, що то за чоловік, який живе у батьків дружини, а вони ще й з іншого міста.
Дружина не надто була рада такій новині, все-таки надіялася, що ми або орендуємо хоч невелику квартирку, або краще переїдемо до її батьків, мама б з дитиною допомогла, але все склалося не так.
Дружина переїхала до нашого будинку і як на мене, то їй там мало б бути добре, адже мама зовсім нічого не змушувала її робити, просто собі живи, але у дружини вже через декілька місяців спільного життя почалися претензії, що мама нічого не дозволяє робити, а потім всім розповідає, що у неї невістка-ледарка. Натомість мама по вечорах приходила жалітися на дружину, що та взагалі нічого не допомагає по дому. І кому тут вірити і взагалі, я приходив втомлений з роботи, а тут на мене починали насідати кожний зі своїми проблемами, я аж повертатися сюди не хотів, мені краще було зустрітися з друзями в барі або сходити на футбол.
З г0рем пополам, так минуло пів року, дружина народила доньку, вдома стало зовсім нестерпно, мама з дружиною постійно с8арилися і все через такі дрібниці, то чашка не там стоїть, то дитину не так хтось тримає, ще й малеча постійно плакала, це було якесь б0жевілля, я затримувався допізна на роботі, так було спокійніше, не чути всього цього.
В п’ятницю ввечері я прийшов додому, і на диво було дуже тихо, ні свар0к, ні пл4чу, я зайшов до кімнати, там нікого не було. Знайшов маму, запитав, де дружина з дитиною на що почув відповідь, що вони переїхали жити сьогодні до батьків дружини, до мене дзвонили, але я не піднімав слухавки. Для мене це було зовсім несподівано, чому, для чого? Ну сварилися трохи, але так у всіх буває, це не причина руйну8ати сім’ю.
Я вирішив, що дружині потрібний час подумати про все і трохи відпочити, тому вирішив поки не чіпати її, так минув місяць, від дружини ні слуху, ні духу і тут в поштовій скриньці лист, дружина подала на р0злучення. Що робити далі я не знаю.
Я думав, що у нас все як у всіх, а виявилося, що я взагалі не розумів, що відбувалося у моїй родині, поки я працював.
