Ніколи не вважала себе якоюсь жад1бною або меркантильною жінкою, але саме такою мене назвав мій чоловік. Але давайте розповім все по-порядку.
Мене звати Олена, тридцять три роки, одружена, маю одну донечку чотирьох років. Я завжди вважала себе досить прогресивною людиною, в тому числі і до побудови родини. Для мене цілком нормально, коли в сімейний бюджет вкладаються двоє, і чоловік, і жінка. Я не з тих, кого має утримувати чоловік, а я буду красива сидіти вдома, ні, я завжди працювала, починаючи з другого курсу університету, навіть коли народила, то вже через рік вийшла на роботу, а з малою сиділа моя мама.
Але настали такі часи, що чоловік втратив роботу, нічого страшного не сталося, якісь заощадження ми маємо, та й я працюю. Мене найбільше дивувало те, що чоловік навіть не намагався знайти нову роботу, він просто сидів вдома, відпочивав з друзями, ні в чому собі не відмовляв, хочу – в ресторан піду, хочу – на концерт, а заощаджень стає все менше і менше і потрібно врахувати, що у нас маленька дитина.
Я почала трохи нервувати через усю цю ситуацію і говорити чоловіку, щоб він був трохи економніший і шукав роботу, а то я сама не впораюся, на що я отримала відповідь про те, що йому потрібний відпочинок, а я його лише пиляю, а щодо того, щоб бути економнішим, то який вигляд він матиме перед друзями. Потім полетіли звинувачення, що я його зовсім не розумію і не з такою жінкою він одружувався, якщо і далі так триватиме, то ми розлучимося.
Всі мої спроби спокійно поговорити про всю ситуацію закінчувалися невдало, вже вирішила підключити свекруху, щоб вона на нього якось вплинула, та де там, ще й від неї вислухала, яка я погана, що коли чоловік був на роботі, то я була з ним, а лише настали проблеми, то я ніби тікаю, теж вважає мене меркантильною людиною, вона мене ніколи не любила. А хтось подумав про мене, можливо я теж хочу відпочинку від постійної роботи?
От тобі маєш, сама утримую родину і безробітного чоловіка, ще й винна при цьому всьому, це не він буде р0злучатися зі мною, а я з ним, якщо він не знайде ближчим часом роботу і не згадає, що має не лише друзів, а й дружину з донькою, яким потрібна допомога та підтримка, і моральна, і фінансова.
Порадьте, будь ласка, як пережити цю сімейну кри3у, мій чоловік хороший і відповідальний, але зараз я його зовсім не пізнаю, ніби інша людина. Можливо хтось знає хорошого сімейного психолога, я вже готова на все аби зберегти родину, бо в іншому випадку – будемо розходитися кожний своїм шляхом.