Важливо, щоб ваша родина була лише вашою і ніхто не втручався у ваші справи з непроханими порадами, будь-то родичі, друзі чи інші люди. Коли хтось починає втручатися у ваше особисте життя, то навряд чи це закінчиться чимось хорошим.
Мені 36 років, я одружений, вже 8 років, виховуємо синочка і зараз наше життя нарешті вийшло на певний рівень і ми можемо собі дозволити просто жити, не переймаючись за що взавтра купити продукти. Нам нічого не далося легко, зараз ми живемо у власній двохкімнатній квартирі і нам її ніхто не подарував, ми багато працювали і продовжуємо працювати аби жити краще. Зараз вирішили поміняти машини, але тут батьки дружини видали цікаву пропозицію.
У дружини є ще брат, йому 30 років, він досі живе з батьками і не тому, щоб швидше заробити кошти, і купити власне житло, а йому так просто комфортно, він може дозволити собі не працювати по пів року і взагалі сидіти у батьків на шиї, а вони все його прикривають, а зараз ще й хочуть, щоб ми з дружиною йому допомогли. Мовляв ми ж все одно купуватимемо нову машину, то можемо стару віддати брату, щоб йому було зручніше на роботу добиратися. І я не жадібний, завжди радий допомогти, але коли людина старається щось робити, а він просто живе сьогоднішнім днем, а ми маємо про нього хвилюватися. Дружині так і сказав, коли почне нести якусь відповідальність за своє життя, тоді й допомагати будемо.
Дізнавшись про таку нашу позицію батьки дружини дуже різко відреагували, вона сказали, що ми відмовилися від родичів, бо розбагатіли. Дивна заява, вони прекрасно бачили скільки зусиль ми доклали, щоб мати зараз той статус і так говорити, як мінімум некрасиво. Замість того, щоб читати нам мораль, нехай ліпше з сином поговорять, щоб він якось рухатися почав, а то живе у безпеці, без будь-якої відповідальності, розуміючи, що в разі чого – батьки все вирішать.
Так дожив до 30 років і за плечима ніякого корисного досвіду, немає постійної роботи, немає сім’ї і не через те, що не може ні з ким познайомитися, навпаки, ціла купа несерйозних інтрижок і постійно аргументує, що ще не готовий до сім’ї, але він нічого і не робить, щоб підготувати себе.
Як ви вважаєте, правильно я вчинив у цій ситуації чи все-таки потрібно було віддати свою стару машину? Я переконаний, що людина у 30 років вже має чогось досягнути у житті, мати якусь мету, а не просто проживати роки. Але можливо це моя суб’єктивна думка, зі сторони краще видно і надіюсь ви підскажете мені якусь пораду, як правильно вирішити цю ситуацію, щоб і пояснити свою точку зору, але при цьому не було цих безпідставних образ.
